Двадцять четверте небо двадцять четвертого дня, -
Мені стало гірше, у мене тризми,
Кахексія, спрага така, що холодно аж до дна,
І я відчуваю - насуваються катаклізми.
Двадцять п'ятий вечір двадцять п'ятого дня, -
Мама уже не прийшла - боїться, що не застане,
Мені й далі у вену - морфін, у мозок - цитат Еміля Золя,
І тіні світліші по білих стінах, а, може, сніг за вікном лиш тане...
Двадцять шоста ніч двадцять шостого дня, -
Обіцяю собі, що не вимовлю навіть сло́ва,
Висмикую по черзі: відчай, хімію, останній дотик життя,
І обриваю з полегшенням те, що прийняло обриси кола...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438979
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: ДжоніПол