Іде самотньо по дорозі,
І незважає на людей.
Зважати він уже не взмозі -
Багато інших є речей.
Чогось не можна повернути,
бо час іде,навіть летить.
Когось не можна вже забути,
тому душа йому болить.
Невчасна доля ігри грає,
В яких,напевно,нічия.
Вогню в його очах немає,
Бо вже не "ми",а "ти" і "я".
Не плаче,так напевно важче,
Бо сльози є - зникає біль.
В собі тримає слід страждання,
Бо купідон попав не в ціль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2013
автор: Bellatrix