Що ж ти робиш зі мною, доленько?
Чаші в руки – та все не ті.
Щастя пила я тричі й гореньком
Заїдала на самоті.
А так мріялось, сподівалося.
Розгнівила, мабуть, Творця.
Розтягнулося, обірвалося
Те кільце, що ріднить серця.
Вже не молодість і не старість ще.
Вечір в думах із мрій пливе.
Від кохання лишилось згарище.
Але серце... Воно живе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439136
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.07.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)