– Подивись, як тепер розцвіла наша вулиця,
Мов й не було ніколи тих зимових оков.
Ти шепочеш мені: "Залишуся з тобою, розумнице,
Тільки варто повірити в чисту любов".
– Подивись, за вікном сяє сонце до вечора,
А вночі повертатися тепло додому з тобою.
(тільки жаль, що розлукою доля простелиться,
Бо твоє почуття знов загине чужою зимою).
— Подивись, твоє серце на волю ще проситься
Так, неначе й не було звабливих ночей...
– (Та як би ти лиш знав, що сумного й не хочеться,
Тільки сльози зимою, мов лід, миготять із очей.
Знову я за тобою стою і пуста, і роздіта,
Ти, прикривши своїм піджаком мене, знов
Лиш шепочеш: "Ти по-справжньому станеш зігрітою,
Коли вперше повіриш в чисту і справжню любов".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439137
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2013
автор: Оле Чка