Утікає літо плачучи,
Пада лист лягаючи на плечі.
Натискають років тягарі,
Змоклі і обтяжені дощами.
Просить сива осінь, - зупинись!
Неосяжно забілив мовчання.
Невідома та дорога дальня,
Вічність часу двері причинив.
А під ноги стелиться печаль,
Нитками посріблене волосся.
І зачіпить долі відголосся,
Необачні кроки візьме даль...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439220
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.07.2013
автор: Вразлива