Моє ти сонце, ти моя печаль...
І я живу на нотах божевілля.
Душа все далі, в невідому даль.
В цьому і омана, в цьому є і зілля.
І десь далеко в глибині світів
Знайду для себе я розраду.
Чи то у гаю, чи то у води
Все знов запитую пораду.
А вони мовчать...Тамують ніби час.
Час...його ж не маю ні хвилини!
Не маю вже нічого... ані слів, ні фраз.
І згадую минулі, швидкоплинні зими.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439415
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2013
автор: Оленка Руденко