Зграї вороння, немов чорне листя,
всілись на мій сивий сум.
Господи, може, й Тобі щось присниться
тут, де володарем глум!
Може, прилинеш в мої сновидіння,
я поклонюся до ніг,
може, до мене прийдеш у надіях
Світлом, білішим за сніг.
Може, тоді серед темені й болю
стежку хоч Ти віднайдеш,
і я піду, мов луна, за Тобою
в зоряний Всесвіт без меж.
[i] липень 2012[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439588
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: Чир Нестор