З кожним днем мутнішає скло
І здаються нижчими стелі,
Від твого тепла мені холодно,
Пустельні самотні постелі…
З кожним днем твердішає лід,
Роз’єднує духів прерій,
Не треба збиратись в далекий політ,
Складати казок-містерій.
З кожним днем самотніша ніч,
Довші стіни, вузькі коридори,
Можна щасливим хоч десять сторіч,
Одиноким – не можна ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439671
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин