Проникаючи повз недовіру, охорону примарного спокою,
уникаєш порожніх посмішок і шукаєш безпомічно спогади.
Місто тих, хто ще не прокидався любить неміч і мертве місиво,
потихеньку тебе убиваючи, нагадає про фініш "з піснею!".
Зупинятись не можна, та байдуже, ніч не стане ще більш глибокою,
поринаєш в пісок божевільності, проводжаєш свідомість поглядом.
Тягар став безумовно ще важче, та напевне ще мало навішали,
мозок марно, та все ще згадує. Саме так ми й подорослішали
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439726
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.07.2013
автор: AK