http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399954
[b]Наталя Святокум
Майже про любов
[/b]
[i]Не думайте, що я кривлю душею,
Коли слова, солодші меду, ллю:
Ні. За життя я вирила траншею,
І в ній, уже захищена, люблю…[/i]
[b]Чисто конкретно про любов.[/b]
Покидали ми заступи, грабарку,
Вплигнули в недокопаний рівчак,
І там, на дні, любились палко-палко,
Захищені від ґедзів і зівак.
Бо вдома – ґвалт! Коза, собаки, діти.
Сусіди заглядають у шпаркИ.
З коханням просто нікуди подітись,
Ото лиш консервуєм огірки.
Тому завжди, як є така потреба,
Виходимо з лопатами у степ.
Яка краса в траншеї! Синє небо,
Пухка земля, і любощів вертеп.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439936
Рубрика: Літературна пародія
дата надходження 27.07.2013
автор: Валерій Голуб