На зміну Таненню Холодної Війни,
настане Ера Спілої Порічки.
Червоної, та не від сорому, ховає,
налиті грона в листях запашних.
А в сонці вистига квітуча Вічність...
Що пил доріг до неба не здійма.
Танк страхітливий не повзе по ньому,
смугастий колорад - та й то панічно,
бо довела "картопляна тюрма".
Вона вже, навіть, в наших снах забута!
А грати - стебла спілих колосків.
Недоля вплутана в бур`ян, закута,
на літо все, та на віки
віків...
літо 2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=43994
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.10.2007
автор: Микола Шевченко