Чому тепер мовчиш, душа моя?
Чому уже віршами не говориш?
«Замучена, покинута, одна…»,
Ти вкотре ці слова мені повториш.
А ми з тобою подолали всіх,
Ламаючи старі стереотипи,
Стирали ноги сотнями доріг,
Та досі ми нескорені, не вбиті.
А нас вітрами гнули до землі,
А в нас словами боляче кидали,
А ми з тобою, мов на кораблі,
На гребінь хвилі знову виринали.
Ти наберись терпіння, не спіши,
Бо ми з тобою бурі проламаєм.
Не метушися і не бий крильми,
Розправ їх краще, ми уже злітаєм.
26.07.2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440007
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.07.2013
автор: Альбіна Кузів