Мозок – убивця рухає тіло.
Ретельно, дбайливо збираючи сили.
На біль не зважає, не має вагання.
Докорів не знає, ні мук, ні страждання.
Метою одною примушує жити.
Часу не лишає щось більше зробити.
Не взнають бажання радість пізнання.
Бо тільки обов’язок - сенс існування.
Мозок – двигун, реактивний натхненник.
Множина для тіла завдань не здійсненних.
Суворий суддя, вправний маніпулятор,
Лихвар незворушний, безжальний фанатик.
Отруює розум ідеями мозок .
Спинити загибель свою не спроможний.
Веде за собою сил сповнене тіло.
Дорогу до смерті маскуючи вміло.
Вердикт остаточний приймає хоробро:
Уразила мозок смертельна хвороба.
Хоч ліки відомі – погордить дарунком.
Бо твердо вважатиме смерть порятунком.
Вказівками сипле невтомний правитель
Кому, що і як необхідно робити.
Коли мозок хворий в здоровому тілі -
Опиняться разом вони у могилі.
Безумство хоробрістю важко назвати.
Від хворого мозку слід горя чекати.
Чи бачать ознаки у правлячих колах
Потьмарення мізків в свавіллі довкола?
Тіло країни – народ безневинний,
Під схибленим мозком схиливши коліна,
Хворим кероване, сповнене сили,
Невже приймеш вирок в покорі знімілій?
«Опір не матиме права на успіх» - ,
Нашіптує схиблений мозок у вуха:
«Змирися, скорись мені, Тіло – народе!
У потойбіччі тобі буде добре.»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440142
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: ABIV