На диво теплою весна вдалася цьогорічна!
Ласкавий дощик, час-від-часу, накрапав.
Весела зелень піднялася - свіж магічна,
Душі топила біль - та й потопав...
Дай, ненадовго, глянути художника очима,
Поета серцем розігнати кров, дозволь!
Щоб оспівати, як в гаю цвіте ліщина,
Щоб донести красу стрімких тополь...
Душа розчулена - от-от сльозою заволожить,
Саме так радісно хмарина дощ плека.
Враз, диво- цвітом, черемшина заворожить,
Береза- донор, свіжі рани затика.
Немов змагаючись, одна поперед одну, квіти,
Хизуються красою, барвами весни.
Садові, лугові, та гаю самоцвіти,
Любов добра дарують нам вони.
О, весно- паво, ясноквіта, милостива панна!
Крізь поліфонію птахів почуй мій спів.
То вдячності тобі зворушлива осанна!
(виконується в повний голос, а не в-пів)...
27.04.02р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44015
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 25.10.2007
автор: Микола Шевченко