Ще спить моя душа, іще в астралі
панує сон веселий, як весна,
а ген за даллю, голубою даллю
склонилась у молитві таїна.
Звучать слова у тиші молитовній
святі, жертовні, легкі, наче стих.
Крізь безмір просторовий я готовий
діткнутись струн моління золотих.
Щось полоснуло променем у серці
і я почув Всевишнього слова:
«Нехай в тобі молитва відізветься,
неначе пам`яті оздобина жива.
Мій Син сказав, щоб ви були єдині,
тоді у дім ваш Істина прийде».
…Ще спить моя душа, але провина
вже не дріма – будущина гряде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440162
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Чир Нестор