Дощ польку по калюжах танцював,
Вистукували бульбашки чечітку.
Струмок у танці серед буйних трав
Покликав ніжну і самотню квітку.
Дай боже літа їм, аби дощі
Ішли, щоб ніжністю струмки любили.
А від любові квіти і вночі
Цвіли, надовго вистачило сили.
А що струмку – чи полька, краков’як,
Чи вальс з мазуркою, щоб не сидіти.
Куди і з ким і, не важливо, як,
Допоки ще співає тепле літо.
І квітка руку прийняла на вальс,
І трави хоровод пішли водити.
А хмари споглядали із терас
На їхні почуття іще неспиті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440178
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Тамара Васильєва