Колись я буду летіти з вікна, а ти мене побачиш і скажеш: «Я її знаю.
Дуже жаль, що часом таке буває, що мої знайомі вилітають з вікна.
Що ви, люди! Вона не винна, просто трохи дурна.
Я їй сам це казав в кафе за чашкою чаю.
Вона ніколи по життю не була одна,
Просто інколи натовп надокучає»…
І ти підеш в те кафе, пом'янеш мене чаєм.
Якби ж я знала, що ніколи не була одна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440206
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Красолька