Умився ранок дрібною росою.
Туман прибився до землі, приліг.
Та що ти! Я не плачу за тобою!
То крапельки скотилися до ніг..
А сонце підбивається все вище,
І знову день приносить щось нове.
А вітер щось притих над попелищем.
І з ним міркуєм: кожен про своє.
Невже сумуєш, вітре вільний брате?
Чи крил твоїх торкнулася роса?
Та хто ж тобі так смутку міг завдати?
Ти вільний! Ось у цьому є краса!
Та я зазнала волі вже занадто.
І приторний від неї уже смак.
Погано, мабуть, те, чого багато.
Самотність є одна із цих ознак...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440241
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 29.07.2013
автор: Н-А-Д-І-Я