Солоний бриз легесенько торкається щоки
грайливо так переплітає вітер коси.
Хтось безтурботно блукає по берегу
босий
Комусь подобається відлежувати боки.
Ховають морські хвилі безтурботність
хоча буває іноді-як заштормить.
Відступить хвилювання-відшумить
і зрозуміє душ людських самотність.
Розкажуть люди хвилям про печалі,
про радість днів своїх, і про любов до забуття.
Пливуть всі кораблі до тих причалів
до яких,бува, немає вороття.
Солоний бриз легесенько торкається щоки
солоний-бо впадають в море сльози
тих сліз людських малі та більші дози...
Рахуєш пройдені по берегу ти кроки
довіриш морю своЇ таємниці.
Зупиниш сліз стривожені потоки
і посміхнешся.
Море-як душа твоя-глибоке.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440300
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Ірин@