Хто відповість за душі мертвих сіл,
Яких вже в Україні—кладовища???
Вже й сліз нема. З очей один розсіл
І сонце заступили хмаровища.
Давно вже здичавіла собачня…
Чортополох забрався вище хати…
І це не сон, не дика маячня,
Та «реформаторам» на це… начхати.
Для них лиш інновації давай,
Експерименти над своїм народом.
Якщо не згоден—сліпи заливай,
Захмелений забудеш звідки родом…
Тож тягнуть села до святих небес
Приречено кістляві віти-руки.
Доки у влади «шкурний» інтерес,
Усі вони приречені на муки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440311
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.07.2013
автор: Олена Іськова-Миклащук