Загралось літо в мене біля хати.
Немов узваром наповнюється день.
І справжня спека - хижа і патлата,
від міражів її у ву́хах дзень-дзелень.
Загралось літо, та й у всіх куточках
гарячий промінь миється в росі,
яку збирають бджоли на листочках
в долинах сонно-ранньої зорі.
Загралось літо. І на роздоріжжі
стою сама, не знаю куди йти:
чи у руках тримати жовте листя,
чи, може, квіткою ще раз хоч прорости...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440380
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Ліна Біла