Це моя власна рана,
І ти її не взнаєш,
Душа болить у шрамах,
Ще й ти свої врізаєш.
Я з піснею зіллюся,
Вона втамує спрагу.
Звичайно, я сміюся,
Щоб втримать рівновагу!
До того ж не осліпла,
Я відчуваю втрату,
А біль завмер від світла,
Все ближчу бачу дату...
Залиш мене в споко́ї.
Так ліпше, хоч й сумніше,
Та пам’ятай дзвінкою,
З-поміж усіх ріднішою...
***
Але ти завжди поруч,
Надію все вселяєш.
Ліпиш мене власноруч
І рани замовляєш!
Звичайно, я ціную
Твої всі намагання,
Чому я час марную?
Віддамся вся коханню...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440395
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Helen Birets