Пишеш вірші так лагідно і просто,
Слова шліфовані немов кришталь,
Як материна вишита сорочка,
Вже відносив,а розлучатись жаль.
Слова злітають над широким полем,
На вугликах золи зростають пагінцем
Немов ковток води,в якій вмивалась доля.
А очі дві зорі-палають промінцем.
Думки літають на високій ноті
І ти за ними,ти творив своє.
Скарбів собі не назбирав на потім-
За межами душі ще небо є.
І ти в це віриш,цим живеш сьогодні,
Бо все святе,це сила Божих рук.
Позаду день.Попереду безодня.
Над головою кряче чорний крук.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440448
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Надія Голіней