Ми пада вниз, немов у горах селі,
Немов лавин до того більше не було,
Лишаються свічки й пусті постелі,
Немов після туману крапле скло.
Холодна ніч розводить вже вітрила,
Мені до снів, сьогодні не до снів,
Сьогодні у твої горнуся крила,
Зігрій мене, я цього так хотів.
Сьогодні ти із мене п'єш вологу,
Годинник на стіні притишив крок,
Ти забери з вологою тривогу,
З тривогою - попутчиків пліток.
Ми пада вниз, ми рвемось знов у гору,
Немов ми дим, туман після дощу,
Ти відчуваєш це? Я відчуваю знову,
І я тебе вже більш не відпущу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440548
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин