мені ввійшло в звичку засинати під гамір
думок про тебе
а ти, у свою чергу, вимагаєш
від мене безсоння
говориш, що занадто швидко починаєш
звикати до людей
я прошу тебе не робити цього
зі мною
покидай мене лише у снах
бо на ранок я про все забуду
ти відкрив для мене те, що
краплини дощу
насправді
малюють на вікні піктограми
ти зробив мене заручницею
щирості
чесності
а найгірше - любові
але я разом з ними не зі своєї
волі
я завжди порівнюю нас до
шахматної дошки
ми завжди поряд, на одній планеті
чи навіть
в одному районі
ми ніколи не можем перетинатись
наші фігури не мають права
вийти за межі
не мають права бути не з тими
зміни завжди приходять заплановано
і не варто просити овацій
робити вигляд, ніби це декорації
ми існуємо
у нас навіть є спільні знайомі:
небо
вітер
зорі
у тебе є серце
у мене замість нього камінь
[i]кінець історії.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440554
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.07.2013
автор: Doll