Коли на темний ночі оксамит
Янтарним блиском зорі споглядають,
У кольорі смарагду, як нефрит,
Листочки клен під вітром розвіває.
І схід туман отруйно, мов хлорат,
Пронизував алмазно-сірим клином.
А в блиску місяця – там променів агат,
Спадаючи на клен аквамарином.
Хоч дерево ще молоде із літ,
І вир листочків опадає плазом,
Був кожен з них, мов темний хризоліт,
Із місяця пронизаний топазом.
З`явився в небі красень оріон,
І хмари вкрились аметисту плином.
Надалі ніч затьмарив моріон,
Ще блискаючи де-не-де рубіном.
Ой, клене любий! Пару б тобі крил, -
І крізь туманність кварцової ночі,
Ти знов в опалі ранку, мов берил,
Сапфіру неба тішитимеш очі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440652
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 31.07.2013
автор: Oleg Kolibaba