Десь там у лісах заблукала душа,
Стомившись від гаму міського,
Шукала от те, що життя прикраша,
Кохання шукала людського.
Забула про час, що невпинно тече,
Про тугу сердечну та муки,
Як руку свою до мене на плече,
Поклала під вальсові звуки.
У вирій понісся спіраллю думок,
В очах чарівних загубився,
І раптом у море кохання струмок,
Від дотику твого зробився.
Назавжди, ти чуєш, назавжди тепер,
У серці моїм ти зосталась,
Від погляду твого мій подих завмер,
З тобою душа покохалась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.07.2013
автор: Той Волиняк