Почуттів збідніли в грудях сховища,
Світ блука понурим біороботом,
Суєта голодного карбованця
Кров'ю-потом тре до блиску чоботи.
Ллється віри опіум століттями
У легені спраглі димом ладана,
Хтивими жерцями і левітами
Хід думок розписано і задано.
В погляді - скляна байдужа хо́лодність,
В голові - безмежні сміттєзвалища,
Долі всі пророком уготовані,
Райський сад Землі - для війн ристалище.
Видуманих фактів констатацію
ЗМІ вкладають жуйкою щомиті нам,
Профільтруй лиш ріки інформації
І брехні отруйні стріли витягни -
Світ заграє теплою палітрою,
Світ замайорить новими барвами,
І тягар проблем легким, повітряним
Ввись злетить, втече від сонця хмарами,
Усміхнеться твій талан у відповідь
На відкриту, щиру, дружню посмішку,
На поталу кинь свій смуток вітрові,
"Хмуритись" - не значить "буть дорослішим".
Вир забудь з машин, систем, правителів,
Що свідомість душать павутиною,
Стань планеті другом, мирним жителем,
Ката вбий в собі і стань людиною!
Почуття відкрий в собі без сорому
І зігрій рослинку ніжним дотиком,
Землю, що вже стала тяжко хворою,
Вилікуєш рук своїх турботою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440880
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.08.2013
автор: Олександр Обрій