Зустрів я дивну квітку
таку красиву і тендітну.
Вона здалася маревом пустелі,
бо не бачив ще на білім світі
пташини у рожевім цвіті.
Ти стала для мене зорею в ночі
кожен крок сяе світлом свічі.
Твоя усмішка грія в мороз,
даруе щастя, рятуе від гроз.
Ти скувала мене, чари твоі
не дають жити спокійно мені.
Кожен день без тебе це мука
серце терзае безжальна розлука.
Жити без тебе не вмію,
лиш на зустріч маю надію.
Ти ж бо панна чарівна
мого серця мила царівна,
для тебе все живе і цвіте,
буйний вітер дарунки несе,
Непокірний океан розійде,
гори бють поклін пред тобою,
бо ти іх чаруеш своею красою.
Золотоперли вінчають корону
та це не просто метал чи мінерал
це сяйво світла виходь з душі,
бо ти е найкраща прикраса землі.
Просто чиста світла людина
ти на всім світі для мене едина.
Твое імя веселить дух і слух
АНАСТАСІЯ - розумна, ніжна
та вродливо білосніжна.
Золотом сонячного проміння
виграе веселкою волосся
аж очі сліпить блискотіння.
Я кохаю тебе моя мила голубко
та й віки вічні любити буду
світлий образ ніколи не забуду.
Чекати можу все життя
і плекати затишок до забуття.
Все зроблю для щастя твого
навіть якщо любиш його
іншого можливо й не гіршого.
Ти для мене одна цінність буття
тобі віддаю свое вільне життя,
серце і душу тобі я дарую.
Стану камяною стіною
від біди завжди врятую
легким вітерцем буду з тобою,
теплим промінням зігрію в негоду
для тебе я підкорю природу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441138
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2013
автор: Стратонік