Упиваються ночі любистком.
Озиваються хвилі в ріці,
розтривожені риб’ячим блиском,
наче золотом у гаманці.
Не поснули іще сінокоси,
стрибунці розгойдали зело.
Певно, марення вітер розносить,
що в безсоння мене завело.
І колишуться зорі-каїри.
Чи у безлічі взнаю свою?
Не приймаючи жодної віри,
я у Храмі Твоєму стою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441178
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.08.2013
автор: Окрилена