Це все починається з того,
Що ти залишаєш мене на березі,
І я відчаю що весна уже не прийде,
Ні квітні, і навіть не в березні,
Ні в офф-лайні, ні в соц-мережі,
І у моє загострене серце
Ти вживляєш чуже усвідомлення щастя,
Стерплю, минеться, пройде.
Але паралельно: пігулки і плач,
Оренда квартири, чужі жінки,
Ввічливі незнайомі і знайомі вітри,
В філармонії плаче сурмач,
Удома плаче сестра,
У неї ще просто той вік,
Коли не хочеться самоти,
Коли віриш, що саме Ти.
Нехай, згори пусткою у мені,
З'явись ангелом у мені
Посеред попелищ.
Коліщата уже не ті, і жінки не ті,
Мільйони вродливих,
Тисячі гарних,
Жодної з справжніх,
Самотнім мене облиш.
Колатерально, обминаю тебе,
Немає сил, немає грошей,
На відчуження і на ліки,
Весни не буде,
Весна уже не прийде,
Не в березні, і не в квітні,
У неї свої кредити,
І власне свої ліміти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441220
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: ДжоніПол