вона сидить на підлозі
очі-у-очі з тишею
метал потерпа від корозії
вона – від суттєво гіршого
тиша – німа і підла
мовчить і їй затуляє
рота. дівчинко бідна,
тобі заварити чаю?
тобі увімкнути телик?
чи може поговорити?
від цих мовчазних істерик
нікуди тебе не діти
ти просто на тишу хвора
і це не твоя провина
бо тиша – мадам сувора
затягує по частинах
сиди на підлозі мила
очі-у-очі з тишею
якщо вже тебе не вбила
то зробить лише сильнішою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441239
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: Марія Родінко