Тривалий біль зриває дах і знаєш -
Без сил іду по битому дощу
Я не за себе руки в кров збиваю.
Лише пробачити за всі гріхи прошу.
Ти знаєш все, кому ж бо краще знати
Мене, причуди, біль і тихий страх,
А знаєш, милий, Бог мене пробачить,
Якщо з достоїнством я піду у очах.
Без виправдань ,без страху і без болю,
Без тихих сліз ,зібравши у кулак
Усю ненависть і нікчемну волю.
Бодай краплинку ,що блукає в снах..
Та я ж безвольна і тому прощення
Я недостойна і в чужих думках
Мені не бачити свого спасення
Надалі просто видохнусь у крах .
І я піду… піду я обіцяю
Закривши шлюзи, розламаюсь ,так.
І ти забудеш всі мої причуди
Пропаде біль , а з ним й моє ім’я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441280
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: Німий Колір