Хтось позаздрив моїм крилам.
Наче лист, додолу впали.
Чорні круки оточили,
Обклювали, общипали.
Я лиш світла всім просила,
Радість, щастя малювала.
Та комусь не догодила,
Упоперек горла стала.
Болю гіршого немає,
Коли терплять діти, внуки.
Сил в душі я назбираю.
Рано радуєтесь, круки!
Ось вже пір’ям обростаю.
Витираю із картини
Всю цю чорну підлу зграю.
Сміх зірницею в хатину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441318
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.08.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)