Спостерігала, як ти дихаєш.
Як дивишся, злегка ображено.
Ти знаєш… я тобі зрадила.
І добре, що не запитуєш.
Дивилася, як ти дивишся.
Сантиметрами на голку нанизуєш.
Мій смуток з губ ніжно злизуєш.
В мені зворушливо губишся.
Спостерігала, як ти збуджуєшся.
Як тремтиш, ще не торкаючись,
Й я тремчу, ще не торкаючись.
Скрізь цілуєш – вже не вагаєшся.
Там цілуєш – я не вагаюся.
Ніжно груди долонями стискуєш,
Й вже бажання із мене злизуєш.
Кажеш, я часто граюся…
Я дитя, яке уже виросло.
За орбіту мене трохи винесло.
Сподіваюся, я не отямлюся.
Втім, розділю свою екзистенцію.
На себе для тебе і себе для іншого.
Посеред темряви я хочу більшого.
Там відчуваю душевну міграцію.
Й непережите із себе виписую.
І по частинах присвячую іншому.
Своїм рядкам позичаю енергію.
Я заміж вийшла. Пробач. За поезію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441407
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Марія Дачковська