Вітрець вечірній нагадав мені про осінь,
яка клубочком диму покотилась до́лі,
і десь скакнула поміж виноградні лози,
де снять метелики і тру́дять дикі бджоли.
Лякливо бавиться і тихо засміється -
жбурляє перші "жовті аркуші" землі.
ЇЇ ніхто не бачить, але так здається,
та небом йдуть її ж перисті кораблі!
Вечірні зорі цвіркунять у каламуті -
розводить осінь угорі такий пейзаж!
Клубочком дим, неначе шарики надуті,
у вись злітає, сотворивши камуфляж...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441470
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.08.2013
автор: Ліна Біла