Хай він не такий теплий як інші міста,
хай він ховає паралельні провулки
там де ховаються теплі притулки,
мені здається що це не з проста.
Він віддає тепло навіть коли сніги,
він зазнає жалю коли я б'ю його стіни,
він все ж не тікає до іншої країни,
мені все ж здається він не ховає інтриги.
Інтриги життя ,можливо і смерті,
він тепло кидає на демісезонну вулицю ,
і вже інтриг нема,вони не б'ють по лицю,
і вже всі мости і сходи протерті.
Добре протерті,мабуть до блиску,
а може ще до чорноти земляної ,
що лине,коли йдеш стежкою вузькою,
мені здається дає він іграшку,
таку не зрозумілу, смурну, дитячу,
вона нікому не потрібна ,здається,
і з ніде в нікуду не адресується,
мені здається я все цьому місту пробачу.
Хоч він холодний або пекельний,
це місто,де я з'явився в перше,
і він не зробить мене гірше,
він загалом хороший чи нормальний.
Він ніколи не дарує подарунків ,
він може їх іноді просто підносити,
просто іноді люди себе поводять як ідіоти,
хоча чому як, більшість любить ідиотиків
і не бачать все ,що він робить і каже.
можливо я поїду звідси ,але я знаю,
що я повернусь ,повернусь в зграю,
я знаю моє слово не просто поляже
Але я знаю куди б мій шлях не йшов,
я повернусь до свого тепла і розуміння,
я захочу ще пройтись вулицями де витоптав,
всю вересневу траву ....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441634
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.08.2013
автор: Бєльський Денис