Цей вірш родився під враженням
вірша одного юного поета...
Минули дні, минають ночі,
Я не забув жаринки-очі...
Я не забув вогонь твоїх долонь,
Коли на березі, у Сочі,
Шептала тихо - "Охолонь..."
А там були лиш тільки ми
Та хитрий місяць з висоти
Стелив для нас у даль доріжку...
А ти шептала так слова...
Від них п'яніла голова,
Від них і зараз не засну у ліжку...
... Минули дні,..
Тепер я тайно на стіні
Рисую ніжно твій портрет...
І в памяті моїй
Цей юний образ твій
Зайняв найвищий паритет...
... Як тільки літом темні ночі -
З небес сіяють твої очі,
Іскряться в сузірї Вероніки...
... Та все спокою не дає,
Палаюче лице твоє,..
Бо день остався в пам'яті навіки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441649
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 05.08.2013
автор: Д З В О Н А Р