Бредемо по стежці, де листя осіннє,
Картоплею пахне земля,
А зверху, над нами, цвіте небо синє
І стиха до нас промовля:
Чому зажурились, чи може злякались?
Це ж осінь іде, але ще не зима,
Колись у коханні ви двоє признались,
Як осінь була золота.
По парку ви йшли під мелодію листя,
Рясний був тоді падолист,
І руки уперше неначе сплелися,
І серце летіло увись.
Він листя тоді заплітав тобі в коси,
А ти, як царівна була,
Отава холодна лежала в покосах,
Бо осінь вступила в права.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441904
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Віталій Назарук