Літа наші, коні
розгнуздані кляті.
На стомлені скроні,
вляглися крилаті.
В дорогу далеку,
слідами ходили.
В морози і спеку
нас гріли, укрили...
Сповиті думками,
окроплені в поті.
Омиті роками,
посріблені в злоті.
Два крильцЯ любові,
як радість і смуток.
Як страсті Христові,
гіркОта й здобуток.
Печалі й оази,
в роках «відболіли».
На втомлених скронях
у мудрість дозріли..!
Присвячую В. Назаруку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441948
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Дід Миколай