Слова-шипи

Ми часто так кидаємо слова на вітер,
Не задумовуючись про їх можливу біль.
Слова, немов шипи в троянди, - милі,
В той самий час, - колючі мов дроти.

Колись слова, бувало зігрівали,
Плекали нас і вели по житті.
І раптом ці слова перетворились в рани,
У рани серця, - від шипів вони.

Найгірше те, що рани ще загояться,
Та шип із серця вже не зникне нікуди.
А часом ще й сльоза покотиться по щоці,
Від болі слова, що зачеплять ці шипи…