Принесу я жоржини тобі,
Квіти літа із смутком осіннім,
Пригадай, як колись молоді,
Рахували зірки в небі синім.
Як червону жоржину до рук,
Я поклав у гарячі долоні,
Ти призналась кохана тоді,
Що так любиш жоржини червоні.
Ти схилилась мені на плече…
І забилося серце частіше,
Цвіт жоржини тебе не пече,
Бо цей колір тобі наймиліший.
Не спадають з жоржин пелюстки,
Жодна з них до зорі не зів’яне,
Нам жоржини проклали містки,
Наше щастя в жоржинах – кохана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442075
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Віталій Назарук