Дощі ідуть –
ми двоє вийшли з берегів.
Весною душу вітер
облеліяв.
Сипнуло щастям до повік,
важезне, впало тіло.
Із тридев’ятих царств,
куди закинув нас прибій
чуття,
ми повертаємось несміло
до храму щастя і гармонії
життя.
Повільно, млосно душу
офіруючи тобі,
зі світу забуття вертаюсь
на твоїх плечах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442140
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: Юлія Закутня