Як просто жити, коли кохаєш,
Коли всі барви сяють росами,
Коли всі дзвони немовби стеляться -
Ти серцем світ весь вже калатаєш,
Біжиш по стерні ногами босими
І всі нещастя враз забуваєш!
В далеких спалахах грози забутої,
В загравах грізного провалля пам'яті
Твоє минуле мов неіснуюче,
Мов не було печалі лютої,
Мов раптом не були чуття зім'яті,
Мов завжди жив себе керуючи.
18.02.1992
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442185
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.08.2013
автор: Левчишин Віктор