з нами не ті. нам живеться навиворіт.
усміхнувся не тому, повернув не туди.
відчуваю зрідка тугу та втому
не знайому досі мені, не відому –
не сталося б тільки біди
я до вас не піду нізащо у світі,
не моліть – слова ці належать не вам.
можливо, принципи і старомодні,
проте очі ваші – чужі, а руки напрочуд холодні.
не робіть Бога з себе – у душі не збудуєте храм.
я до вас не піду, бо поряд із вами вмираю…
знов утісі в самотності стрілась печаль.
не купуйте мене за гроші – купіть хліба бідним,
здається, ви таки ідете шляхом хибним.
мені не жаль вас, і себе не жаль.
я до вас не дійду. змеркне постать моя серед люду…
найдорожче в мені розбите, немов богемський кришталь,
і пливуть хвилини рікою,
і омиється серце сльозою,
якщо через вас мою душу затисне печаль.
© (авт. - 2013)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442234
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.08.2013
автор: VOSKRESENSKA