Я так сумую за тобою,
А ці дощі, що нині ллють,
Мене окроплюють сльозою,
І холодок до серця шлють.
Хмари висять у небі синім,
Печаль залазить до грудей,
Далеко ти, не в Україні,
А я один, як Прометей.
Злетілась зграя вороняча,
І розривають на шматки,
Та я мовчу, терплю, не плачу,
Чекаю вірної руки.
Бо знаю я, що певно скоро,
Відчую я твоє тепло
І усміхнеться знов дітвора,
Ми знову станем на крило.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442264
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: Віталій Назарук