"А я еду,а я еду за туманом,
За туманом да за запахом тайги..."
(із пісні)
"Чом рідний стяг не тягне їх до свого?
Чом працювать на рідній ниві-стид,
Але не стид у наймах у чужого?"
(І. Франко)
За якими ще в біса туманами?-
За грошвою,за "довгим рублем"...
А сьогодні зомбовані "манями"
Залишають свій край,свій важкий чорнозем.
Я також махонув би в Америку-
Не пропав би у тому млині,
Бо ж умію варити вареники,
А гармонь моя знає веселі пісні.
Став своїм би на їхній Бродвеїні-
Українець від чуба до п'ят;
Подолав би англійську бар'єрину
І було б все о'кей і ол'райт!
Тільки поки б я дудлив там "Білу коняку",
Заглушав ностальгійний синдром-
Похилився би хрест на могилі у батька
І до літа заріс би сліпим бур'яном.
Обійдеться без мене чужа Хмарочосія,
Обійдуся,Господь дасть,без неї і я.
Щоб не гнівались предки,що сплять тут під росами,
Й ностальгія не гризла - отруйна змія.
Навіть щоб довелося весь вік старцювати,
Животіти на хлібі й воді-
Все одно до чужинської хати
Не впаду на коліна худі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442372
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: Михайло Гончар