Пожовклий лист упав на землю,
замовкли дихаючі вікна.
Усе тепер,на жаль,даремно
й душа моя тепер затихла.
Ти вірив в спокій,вірив в сон.
Але згоріла іскра в небі,
ти прийшов,як Аполон,
але не було потреби в тобі...
Сумна історія скінчилась, не почавшись.
І двоє знов зустрілись, розпрощавшись.
І зникло марево,пройшло
і покотилося у пропасть.
Тепер ти вільна,але щось
така свобода,наче напасть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442380
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.08.2013
автор: LOKOS