Кохання зраджене… Весь вік
Я тільки чую: «Завинила,
Мене ніколи не любила!»
Чого пустила на поріг?
Хто зраджував? Давно мости
Роз’єднані…Чого казати,
Коли ти не даєш кохати?
Ти не читав мої листи!
В них мрії, і мої бажання,
І виглядання у вікна,
Коли в квартирі я одна…
Хіба ти знав мої страждання?
Сім’я… А чи у нас сім’я,
Коли в кімнатах поодинці,
Коли одна я на зупинці?
Тебе не зраджувала я.
Як вже набридли оті речі!..
А зранку скажеш: «Що за річ?
Прости, забудь оцю ти ніч!»
Літа ідуть… Все зносять плечі…
09.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442401
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.08.2013
автор: Людмила Дзвонок