Пролетіли в кайданах роки,
Рахувати ніхто не збирався,
Зникла Січ і дороги лягли,
До принижень, але не до братства.
Рвала шляхта, «брати» - москалі,
Бо хотіли єдиного царства,
Та були запорожці тоді на землі,
Українське було тоді братство.
А тепер запорожців давно вже нема,
Є нащадки дідів з «оселедцем»,
Нехай родиться світ, щезне клята чума,
Яка наші серця сипле перцем.
Обнімімось, брати, станьмо всі у ряди,
Щоб Дніпро відгукнувсь заповітом,
Залишімо чіткі після себе сліди,
Українцям прийдеться тут жити!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442432
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.08.2013
автор: Віталій Назарук